Організація інклюзивного простору

ОРГАНІЗАЦІЯ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАЛЬНОГО ПРОСТОРУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ І – ІІІ СТУПЕНІВ № 89

ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

В Україні спостерігається тенденція до зростання чисельності дітей з функціональними обмеженнями внаслідок зниження рівня медичного обслуговування, росту наркоманії та алкоголізму, підвищення екологічної небезпеки, низької якості продуктів харчування. Організація соціальної допомоги дітям, які позбавлені можливості вести повноцінне життя внаслідок вад фізичного або розумового розвитку, потребує, у першу чергу, зміни ставлення суспільства до дітей із особливими освітніми потребами та проблеми інвалідності в Україні взагалі. Унаслідок обмежень у спілкуванні, самообслуговуванні, пересуванні, контролі за своєю поведінкою розвиток цих дітей залежить від задоволення їх потреб іншими людьми, що складає багатогранний процес реабілітації. В Україні функціонує система спеціальних установ, де, в основному, здобувають освіту діти з вадами психофізичного розвитку. Одним із варіантів здобуття освіти з порушеннями психофізичного розвитку є інклюзивне навчання, яке нині широко впроваджується в Україні.

Визнання Україною Конвенції ООН «Про права дитини» та Всесвітньої декларації про забезпечення виживання, захист і розвиток дітей посилило увагу до проблем людей із обмеженими можливостями, зумовило необхідність розробки цілеспрямованих дій держави для створення найсприятливіших умов для забезпечення їхньої самоактуалізації, активної участі в системі сучасних суспільних відносин. Сьогоденна ситуація в системі освіти характеризується регіональною різноваріантністю надання освітніх послуг дітям із особливостями психофізичного розвитку. Батькам надається право вибору освітнього закладу для своєї дитини, однак відбувається це після детального обстеження дитини спеціалістами й визначення її соціальних і навчальних потреб. Система освіти зазнала докорінного реформування, яке призвело до паралельного та повноправного функціонування різних типів навчальних закладів у єдиній системі.

Інклюзивна освіта базується на соціальній моделі розуміння інвалідності, що на противагу медичній, розглядає вади здоров`я як соціальну проблему, а не як характеристику особистості, оскільки ця проблема зумовлена непристосованістю оточення, включаючи ставлення до людей із особливими потребами. Така модель спрямована на безбар’єрну участь громадян у реалізації своїх прав. Згідно з демократичними та гуманістичними світовими стандартами людство переходить до нової світоглядної парадигми — «єдине суспільство, що включає людей із різноманітними проблемами». Сучасною світовою тенденцією є прагнення до деінституалізації та соціального інтегрування осіб із особливостями психофізичного розвитку. Формується нова культурна й освітня норма — повага до людей фізично та інтелектуально неповносправних. У європейських країнах спеціальні заклади функціонують і надають допомогу дітям із обмеженими можливостями здоров’я з ранніх років. В Україні навчання таких дітей разом із здоровими дає шанс на повноцінне життя, але про це вперше на загальнодержавному рівні активно почали досліджувати з 2010 року.

Впровадження інклюзії в ЗОШ № 89

    Науковці та практики, які вже працюють у інклюзивному середовищі, переконані: інклюзивна освіта для дитини з порушенням розвитку за всіма параметрами має бути такою самою, як освіта, що отримують діти – однолітки. Для забезпечення таких умов доцільно створити в навчальному закладі цілісну систему освітніх послуг:

  • створення позитивного клімату в шкільному середовищі
  • адаптація фізичного середовища
  • розробка індивідуальних навчальних програм та планів
  • добір ефективних методів та форм навчання
  • співпраця з фахівцями відповідно до різних освітніх потреб дітей, залучення батьків до співпраці).

Педагоги з корекційно-розвиткових занять, асистенти вчителів, різнопрофільні фахівці намагаються зробити акцент у першу чергу на розвиток сильних якостей і талантів дітей, на спільні заходи, на спілкування під час позакласної роботи, а не на їхні фізичні або розумові вади. Ці діти є активними учасниками ігор на перервах, сумісних прогулянок у групі подовженого дня, із великим задоволенням беруть участь у шкільних та позашкільних виховних заходах.

Взаємодія з іншими дітьми сприяє когнітивному, фізичному, мовному, соціальному та емоційному розвитку дітей із особливими освітніми потребами. При цьому діти з типовим рівнем розвитку демонструють відповідні моделі поведінки та мотивують їх до цілеспрямованого використання нових знань і вмінь.

Заслуговує на увагу досвід роботи багатьох вчителів з цього питання, які першими втілювали цей досвід роботи у життя: створювали доброзичливу, невимушену атмосферу, визнавали унікальність кожного вихованця та підтримували його. Щороку кількість особливих дітей зростає:

  • 2017-2018 н.р. – 4 дитини
  • 2018-2019 н.р. – 4 дитини
  • 2019-2020 н.р. – 5 дітей
  • 2020-2021 н.р. – 5 дітей
  • 2021-2022 н.р. – 13 дітей

Для забезпечення якісного навчання цих дітей було створено творчу групу з педагогів початкової ланки. Учителі вивчали нормативні документи, методичні рекомендації, колективно розробляли календарно-тематичні плани, добирали навчальну літературу, дидактичні матеріали. Така сумлінна цілеспрямована робота дозволила отримати значні результати. Усі учні з особливими потребами були переведені до наступного класу, на черговій психолого-медико-педагогічній консультації фахівцями було відзначено достатньо високий рівень навченості, загальнокультурної обізнаності та позитивного емоційно-вольового стану всіх вихованців.

Така плідна робота колективу закладу разом із батьківською громадою дала свої результати, а саме дійшли висновку, що в школі створені всі необхідні передумови для успішного впровадження інклюзивної освіти. Крок до інклюзивного навчання зроблено.

 



Comments are closed.